Part 2 veresen

літо уже догорає,
серед відчаю сміхоти,
я ще досі тебе кохаю, 
хоч ти вже не зовсім ти.  

студенти - малі кошенята, 
підкинуті діти нудьги, 
не дивитись їм в оченята, 
не повернуть вони борги. 

уже догорає літо,  
стало зрозуміло мені, 
що життя як пожована плівка, на диску формату RW, 

до біса ваші бажання, 
діти ваші тупі, 
я помилую вас востаннє,
заради спасіння душі. 

я повстану із снігу і попелу, 
в перші сонячні дні, 
я відроджена сила у побуті, 
я тепла пустота у труні. 

світ мене ловить щомиті, 
але не впіймає мене, 
я житиму, я мушу дожити, 
поки літо пам'ятає мене.